« Я, конечно, вернусь – весь в друзьях и мечтах »

(25 січня – 80 років від дня народження
В. Висоцького)

Я не люблю фатального исхода,
От жизни никогда не устаю.
Я не люблю любое время года,
Когда весёлых песен не пою.

Я не люблю холодного цинизма,
В восторженность не верю, и ещё -
Когда чужой мои читает письма,
Заглядывая мне через плечо.

      За 42 роки життя Висоцький написав шість книг, взяв участь у створенні 11 радіоспектаклів, знявся майже в 30 фільмах, у багатьох з них звучать його пiснi, зіграв у 15 спектаклях. Загалом, перу Висоцького належить близько 700 поетичних творів: понад 100 віршів і майже 600 пісень.

           Творчість Висоцького зараховують до бардівської музики, проте сам співак негативно ставився до клубів самодіяльної пісні і бардівського руху взагалі. Деякі критики зазначають, що взагалі творчість Висоцького складно укласти в якісь рамки, настільки унікальна манера виконання і тематика пісень. Це і «блатні» пісні, і балади, і любовна лірика, гумористичні пісні та пісні-казки, а також не менш популярні пісні на політичні теми: часто сатиричні або такі, що містять різку критику існуючого ладу. Деякі пісні нагадували скоріше навіть спектакль одного актора.

         Володимир Висоцький учасник постійної трупи театру Драми і комедії на Таганці. Роль Гамлета вважалася «візитною карткою» актора.

Ним зіграно близько тридцяти ролей у фільмах. Найвідоміша і найулюбленіша роль — Жеглов в телесеріалі «Місце зустрічі змінити не можна».Висоцький брав участь також в озвучуванні одного мультфільму — «Чарівник Смарагдового міста».

        Висоцький писав у власному сьогоденні, але писав для прийдешнього. Можливо, тому його пісні стали народними, а їх окремі рядки – афоризмами. Адже кожен слухач відчував у них «срібні струни» власної душі, відчував виклик і поклик незбагненності...

Сгину я – меня пушинкой ураган сметет с ладони,

И в санях меня галопом повлекут по снегу утром, –

Вы на шаг неторопливый перейдите, мои кони,

Хоть немного, но продлите путь к последнему приюту!