Щовесни, коли тануть сніги
 І на рясті засяє веселка,
 Повні сил і живої снаги
 Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

        У ці березневі дні минає 210- років від дня народження українського пророка, народного поета, художника, борця за ідеали справедливості та добра, за кращу долю України та українського народу - Тараса Григоровича Шевченка. Великий Кобзар став знаковою фігурою не лише української, а й світової літератури, здобувши право на безсмертя. Тому навіть через роки і віки прибуває джерело людської шани та поваги.

         В бібліотеці оформлена книжкова виставка « Заповіти Кобзаря звучать крізь століття». Виставка  призначена допомогти користувачам бібліотеки глибше усвідомити суспільну й художню цінність Шевченкового Слова, поглибити знання про його коротку, трагічну, але в той же  час і величну долю. З учнями 5класів та 11 класів проведено «Шевченківські читання» біля пам’ятника Кобзареві.  

В дні перемог і в дні поразок,

 В щасливі дні і в дні сумні,

 Іду з дитинства до Тараса,        

 Несу думки свої земні.

 Іду крізь свята, і крізь будні,

 Крізь глум юрби, і суєту.

 Ні, не в минуле, а в майбутнє,

 До тебе я, Тарасе, йду 

 

А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав.. ​
І з кров”ю перемішана сльоза…
А батько сина ще не відпускав. 

Небесна Сотня- герої незборені,
Найкращі , найвідважніші  сини,
Яскравим сяйвом в небі засвітились,
Щоб інші  мріяли, любили і жили…

  

           День Героїв Небесної Сотні відзначають щорічно 20 лютого.

        Майдан. Мабуть – це слово знають в усіх країнах світу. Події 2013-2014 років не залишили байдужими нікого в Україні. На Майдані пролилася кров. Так з’явилася «Небесна Сотня» – патріоти, які віддали життя за свої переконання. І тепер для народу України є святим обов’язком вшановувати їх пам’ять.

       До Дня Героїв Небесної Сотні підготовлено ілюстративно-документальну книжкову виставку «Небесна Сотня – шлях у безсмертя». На виставці представлено документи, художні книги сучасних українських авторів. Мета виставки – шанування пам’яті Героїв Небесної Сотні, виховання патріотизму, почуття особистої відповідальності за долю своєї країни.

       Мільйонам українські події на Майдані допомогли усвідомити, щоб бути патріотом України – це значить не лише безмежно любити свою країну, а й віддавати за неї своє життя.

       Безсмертні душі Небесної сотні відійшли в небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!

Чому, дітей наших забрали?

За що, в чужу війну втягли.

З призову в бойню ту загнали.

Як ви посміли? Як могли?

Чужа війна, чужа країна.

Залиті кров’ю ордени.

Осиротілая родина.

До Бога, звернені мольби.

 За що? Я вас питаю нині.

Дарма, що вже пройшли роки.

Дітей вернули в домовині.

Як ви посміли? Як могли?

      З кожним роком все далі і далі історія віддаляє нас від вогняних років афганської війни.

    Але час не підвладний викреслити з нашої пам’яті героїчні подвиги, приклади мужності і вірності військовому обов’язку, які продемонстрували тисячі відданих синів і дочок України, долею одягнених у солдатські шинелі.

     Тридцять п’ять  років тому сотні сімей, родин, де підростали майбутні солдати, з полегшенням зітхнули. 15 лютого 1989 року останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез.

       Відтоді ця дата увійшла в новітню історію як День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

   Надзвичайно жорсткі та виснажливі умови підготовки, перемінливий клімат, щоденні думки про смерть і переживання за своє життя робили перебування у «гарячій точці» просто неможливим. Таке зрозуміють тільки ті, хто воював і вижив у ті жахливі роки. Та найстрашніше те, що ці хлопці не знали, що буде з ними в майбутньому, чи знайдуть вони собі місце у новому житті, житті без війни і смерті.

      З метою відзначення Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав, 35-ї річниці виведення військ з Афганістану в бібліотеці представлено перегляд літератури «Афганістан – болить в моїй душі»

        14 лютого — Міжнародний день дарування книг (International Book Giving Day) – це день коли люди дарують один одному книги просто так.

 

Це свято для людей, які розуміють і цінують книгу як предмет не тільки матеріальної, а в першу чергу, духовної цінності, цінують ті почуття і емоції, які дарують читачам книги.

Це свято об’єднує і тих, хто дарує книги, і тих, хто прищеплює любов до читання.
          В цей день прийнято дарувати книги бібліотеці, друзям, дітям, членам родини, а також тим, чиї можливості у доступі до читання книг, з тих чи інших причин, обмежені.
         Книга – один із найцінніших винаходів людства, вона сіє правду, добро, любов; вона дає відповіді на запитання і гарні поради; вчить жити, любити і працювати заради щастя народу, заради самих себе і своїх рідних.

        Завдяки читанню люди вчаться добру, дружбі, взаємодопомозі, любові до ближнього, почуттю співпереживання, – усьому тому, що допомагає людині стати Людиною.

      У нашому селі багато добрих і чуйних людей. Завдяки їх безкорисливості фонд поповнюється різноманітною і потрібною літературою. Так книги знаходять новий будинок і нових читачів.

      Так сьогодні щиро дякуємо всім дарувальникам за безкорисливі дари. Це наші читачі односельці,а саме ; Кирилишеній Тетяні, Шагін Тетяні та Перетятко Оксані,

      Всім бажаємо міцного здоров’я, миру, добробуту і затишку у ваших родинах!

       Так сьогодні бібліотека представляє книги подаровані читачами

 

 

 

ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ЛЮБОВІ…

На долонях я ніжно тримаю

Серце друга, аби не зронить.

Знаю я, - за любов не карають,

За любов починають любить.

 

     День святого Валентина  відзначається 14 лютого в Європі з XIII століття, в США – з 1777 року. У нас – з початку 1990-х років. З нагоди святкування цього Дня  закоханих в бібліотеці представлено перегляд літератури цікавих книг

День помирав, як недобитий лебідь,

Ніч перейняла невимовний біль.

Здригнулись зорі в сполотнілім небі

І тихо подали в криваву заметіль. 

Стогнали Крути і молився вітер,

Цілуючи скривавлені сліди:

Вас мало, діти, вас так мало, діти,

Супроти п’яної московської орди. 

В пекучий сніг… Навзнак. Не на коліна.

Заплакав місяць в зоряну блакить.

Всі – як один… Кріпися Україно,

Хоч їхня смерть вовік не відболить.

         Щорічно 29 січня відзначають річницю бою під Крутами, знову і знову повертаючись до бою між українськими військовими курсантами та військами червоної армії під командуванням капітана Муравйова під Крутами.

        29 січня 1918 року на залізничній платформі в Крутах до 520 українських вояків і студентів з 16 кулеметами та однією гарматою дали бій росіянам, які мали десятикратну перевагу в живій силі, бронепотягах та артилерії.

         Бій під Крутами тривав близько шести годин, у ньому загинули від 70 до 100 бійців з української сторони. Втрати більшовицьких військ тоді сягнули 300 людей. Українці затримали росіян на чотири дні, що дало змогу укласти Берестейський мирний договір (Брест-Литовський мирний договір).

        Напередодні відзначення в Україні дня Пам'яті героїв Крут  в бібліотеці представлено перегляд літератури  «Пам’ятаємо про Крути», присвячений далеким подіям на невеликій станції Крути 29 січня 1918 року. Та  перегляд документального фільму «Крути – молода кров» 

        Бій під Крутами  - це героїчна й водночас трагічна подія. Вона знаменувала початок нової епохи національного пробудження  українців, усвідомлення  права жити на власній землі та святого обов’язку – боронити її.

      Визначально, що ця жертовна любов зародилася в серцях молодих людей – найкращих представників українського студентства.

ЦЕ ГОЛОКОСТ – ВСЬОГО ОДНЕ ЛИШ СЛОВО,

ТА ЙОГО СЕНС – ПЕКУЧИЙ БОЛІ ЖАР,

ВБИВАЛИ ВСІХ!.. СТАРОГО І МАЛОГО,

МАЛО ХТО ЖИТТЯ ПОРЯТУВАВ

     Для відзначення Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту обрали 27 січня. Саме цього дня у 1945 році війська першого Українського фронту звільнили один із найбільш нацистських таборів смерті — Аушвіц-Біркенау на території Польщі. За оцінками науковців, через нього пройшло 1,3 мільйона людей. Майже усі з них загинули. Зараз Аушвіц став символом нацистських злочинів.

    Голокост - одна з найстрашніших та найжорстокіших сторінок історії людства ХХ сторіччя. За офіційними даними було вбито близько 6 мільйонів євреїв, 2,5 мільйони на території колишнього Радянського Союзу (загалом в Україні). Як відомо, одразу після окупації України нацисти організували широку мережу гетто, а згодом почали масово знищувати єврейський народ. Один із наймасштабніших розстрілів був у Бабиному Яру в Києві під час Другої світової війни.

        Україна доєдналася до відзначення цієї дати тільки у 2012 році, попри те, що була однією з шести країн-ініціаторів прийняття основного документа. 

        Трагедія єврейського народу в роки Другої світової війни - це скорботний урок для всього людства, застереження про небезпеку расизму, ненависті й нетерпимості, який завжди нагадуватиме про страшні наслідки одержимої ідеології, яку сповідували прихильники фашизму. Через жахи гетто і нацистських таборів смерті пройшла безкінечна кількість чоловіків, жінок, дітей, і лише деяким з них вдалося вижити. Ті, хто лишилися в живих, самим своїм життям несуть нам найважливішу думку: про тріумф людського духу. Вони є живим підтвердженням того, що тиранія, навіть якщо вона виникає, ніколи не святкуватиме перемогу.

       У День скорботи та пам’яті ми схиляємо голови перед тими, чиї життя забрали страшні події тих часів та згадуємо українців, які всіма способами намагалися їм допомогти, і нерідко платили за це своїм життям. Приєднуємося до загальної печалі й прагнемо співчувати болю та втраті, ім’я якої Голокост. Її ніяк не заповнити. Вже не запобігти. Але вшанування цієї трагічної дати допоможе наступним покоління зберегти пам’ять про неї та не допустити у майбутньому актів геноциду. Будемо пам’ятати.

До цієї дати в бібліотеці представлено книжкову виставку та відбулося покладання квітів.

УКРАЇНА — ЄДИНА!

Моя країна — Україна!

У світі кращої нема.

Вона Соборна і єдина,

Моя Вітчизна дорога.

Одна, навіки нероздільна —

Ця рідна серцю сторона.

Ще волелюбна й суверенна —

У війнах вистоїть вона.

Повинні жити українці

Під мирним небом у добрі.

Підуть загарбники-чужинці, 

Здолать їх мусим в боротьбі.

Ольга Калина

      22 січня українці відзначають важливе національне свято – День соборності України. Саме 22 січня 1919 року було проголошено так званий Акт злуки – акт про об’єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Соборність була надзвичайно важливою, певною мірою символічною, оскільки об’єднання українських земель було давньою заповітною мрією нашого народу. Акт злуки відіграв надзвичайно важливу роль, визначивши на подальше розвиток нашої країни.

    Наймасштабнійший з подібних заходів відбувся 1990 року, коли українці вишикувалися "живим ланцюгом" від Києва до Львова та Івано-Франківська. За різними оцінками, участь у цій акції взяли до трьох мільйонів людей.

       Безспосередньо свято було встановлено за президентства Леоніда Кучми 1999 року. Деякий час, від 30 грудня 2011 року, указом на той час президента України Віктора Януковича День Соборності на офіційному рівні було скасовано і натомість встановлено "День Соборності та Свободи України". Проте 13 листопада 2014 року Президент Петро Порошенко відновив свято новим указом.

    В бібліотеці до цієї дати представлено книжкову виставку  «Соборна мати Україна – одна на всіх ,як оберіг»,та переглянуто документальний фільм «День Соборності»