14 жовтня у День Покрови Пресвятої Богородиці наша держава також відзначає День українського козацтва та День захисника України. Свято Покрови є символічним і несе у собі багато українських традицій. Його походження пов’язане із чудесною появою Богоматері у Влахернському храмі. В усі часи запорозькі козаки вважали святу Покрову своєю покровителькою і заступницею. Хоругви із зображенням Покрови вони брали із собою в походи, церква, що знаходилася на Січі обов’язково носила назву Покрову Божої Матері. Не випадковим є зв'язок цього свята із святом українського козацтва, адже саме на Покров 1641 року відбулася вирішальна битва козаків проти турків.

Також день 14 жовтня був символом зустрічі осені із зимою і означав завершення усіх польових робіт і початок періоду весіль. Вважалося доброю традицією і надзвичайно сприятливим для молодят зіграти весілля саме на Покров.

   До цього свята в бібліотеці оформлено книжкову виставку «Козацькому роду – нема переводу»,яка вміщує в собі «Історію Запоріжських козаків» Д.Яворницького «,Оповідання про славне військо Запорозьке низове» .А Кащенко «Розповіді про українських козаків» та інші цікаві викладки.

До Дня Державного Прапора України. До Дня Незалежності України

     24 серпня країна відзначає найбільше національне свято нашої державності – День незалежності Україні.

     Вперше День Незалежності України був відзначений 16 липня 1991 року відповідно до Постанови Верховної Ради УРСР «Про День проголошення незалежності України», підписаної на честь прийняття «Декларації про державний суверенітет України» 16 липня 1990 року. Але оскільки 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, який 1 грудня 1991 року підтвердив народ на Всеукраїнському референдумі, виникла потреба змінити дату святкування Дня незалежності України. 20 лютого 1992 року Верховна Рада України прийняла Постанову «Про День незалежності України», яка визначила 24 серпня Днем Незалежності України як щорічне державне загальнонародне свято.

Одним із найважливіших елементів процесу становлення української державності стало визначення національної символіки як невід’ємної ознаки незалежності. Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України та Державний Гімн України.

Український прапор – це символ пшениці в степах під блакитною аркою неба, який уособлює споконвічне прагнення народу до миру, праці, краси та багатства рідної землі.

 Упродовж історичного розвитку жовто-блакитний прапор був символом боротьби за національні й соціальні права українського народу і за часів незалежності став Державним Прапором України. Державний Прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.

 Державний Прапор України затверджено Постановою Верховної Ради України від 28 січня 1992 року, а у серпні 2004 року Президент України підписав Указ «Про День Державного Прапора України», який щорічно відзначається 23 серпня.

До Дня Державного Прапора України та з нагоди Дня Незалежності України в бібліотеці підготовлено книжкову виставку. Експозиція містить науково-популярні та довідкові видання, які висвітлюють розвиток української нації та державності, формування національної ідеї, розбудову незалежної, демократичної Української держави, боротьбу за збереження національної культури і української мови, історію українського національного прапора.

 

«Поки горить свіча не згасне пам'ять»

Їм – неоплаканим і невідспіваним...

Їм – похованим без труни й молитви,

позбавленим могили й шани –

присвячується цей день-реквієм.

Пом'янімо мільйоннії жертви Голокосту…

   1 листопада 2005 року Генеральна Асамблея Організації Об´єднаних Націй ухвалила резолюцію, в якій постановила, що день 27 січня – це Міжнародний день пам´яті жертв Голокосту. Цей день було обрано не випадково: саме 27 січня 1945 року було звільнено від фашистів найбільший з гітлерівських концтаборів, Освенцим, розташований в 70 кілометрах від Кракова. Всього у фашистських таборах смерті було знищено шість мільйонів євреїв і мільйони людей інших національностей.

      Для України печальним символом Голокосту є Бабин Яр. Під час Другої світової війни фашисти використовували це урочище як місце масових розстрілів. Корінні кияни пам’ятають про страшні події вересня 1941 року, коли Київ окупували німецькі війська. Пройшовши через страхіття Голодомору (1932-1933р.), українці як ніхто інший розуміють біль єврейського народу.

Пам'ять про Голокост необхідна нам, щоб наші діти ніколи не були байдужими спостерігачами проявів ворожнечі. Нинішнє покоління має продовжити естафету пам'яті і відстоювати гідність людини. Темою цього дня є вічна пам'ять і зобов'язання докласти зусиль до недопущення геноциду і злочинів проти людяності.

 

Голокост нам треба пам’ятати,

Адже пам'ять – то є  наша совість.  

Помилок таких не допускати,

Не писати  геноциду повість.

Процвітай і слався, Україно мила!

Кращого життя ти, вірю, гідна,

В об’єднанні й мирі наша сила!

А вона нам зараз так потрібна!

 Пропонуємо користувачам бібліотеки ознайомитися з книжковою виставкою яка присвячена річниці Голокосту.

«Нам берегти тебе ,Соборну і єдину»

І зійшовся народ під Богдановим дубом,

І Тарасовим словом народ мій прозрів,

Щоб молитись Вкраїні під вічним тризубом,

Під вогнем синьо-жовтих її прапорів

Іван Низовий

        22 січня ввійшло до національного календаря як велике державне свято - День Соборності України.  З нагоди цієї важливої історичної дати у бібліотеці проходили пізнавальні заходи з метою відродження паростків духовності, пробудження у своїх користувачів зацікавленості  до поглибленого вивчення iсторiї  та культурних надбань українського народу, виховання поваги та любові до рідного краю, його історичного минулого і сучасності.

Тож, до Дня  Соборності, для користувачів було оформлено книжкову виставку  «Україна неповторна, єдина, свята».Бібліотекар розповіла про історію цього свята , розділи якої присвячені пам’ятним подіям січня.Оформлено літературно мистецький календар.

                        Ось і настало ще одне чудове свято – Старий Новий рік. І у вас з'явився ще один шанс загадати те, що не встигли на 1 січня. Нехай ще раз засяюють вогні на ялинці, в кожному серці загориться вогник надії на світле майбутнє і здійснення заповітної мрії. Зі святом!

Сію, сію, посіваю,
З Новим роком вас вітаю,
Не на рік, не на два,
А на многії літа!

Віншую вам нині
Усі добрі люди;
Хай в кожній родині
Завжди радість буде.                                

Хай кожної днини
Вам Бог помагає,
Біда хай загине,
А сонце сіяє.

І щиро бажаю,
Щоб в році Новому
Добро прибувало
До вашого дому!

І будьте щасливі
Разом з діточками,
Хай смутку і кривди
Не буде між вами.

Нехай рясно родить
І жито, й пшениця,
Усякеє збіжжя,
Усяка пашниця.

Щоб наша держава
Цвіла й багатіла
Та місце достойне
У світі посіла.

А ви щоб всміхались               

І були здорові    
Та завжди купались
У морі любові.

           «Лицарі нескоренного покоління» 

    В перших числах січня в бібліотеці відзначили ювілейні дати, пов’язані з іменами великих українських поетів – Василя  Андрійовича Симоненка та Василя Семеновича Стуса.

Оформлено літературний перегляд «Василь Симоненко, світлий талант, трагічна доля» 85 років від дня народження (1935 – 1963) українського поета журнапіста правознавця.

     До  річниці від дня народження Василя Семеновича Стуса підготовлено  перегляд літератури «Той хто не боявся смерті» та відбулися голосні читання «Звертаюсь до народу мого».

      Життя і творчість Василя Стуса, одного з найвизначніших поетів ХХ століття, схоже на спалах - короткий і яскравий. Мистецька спадщина поета оригінальна, потужна, самобутня. 

Народився В. Стус напередодні величного Різдва, коли небо і земля, усі сили долучаються до творення добра, коли душа наповнюється світлими почуттями, в очікуванні справжнього дива. Народні звичаї увійшли у плоть і кров Василя Стуса, а разом із ними і пошана до землі, минулого, до України. 

Дитинство та юність майбутнього поета пройшли на Донбасі. Освіту здобув на філологічному факультеті Донецького педінституту й в аспірантурі Інституту літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР у Києві. Учителював, працював журналістом. За обвинуваченням у проведенні антирадянської агітації у своїх віршах і літературознавчих статтях був заарештований. Вирок: п'ять років таборів суворого режиму й три роки заслання. Це сталося у 1972 р. В 1980 В. Стуса заарештовують вдруге. Між звільненням і другим арештом минуло 8 місяців. Відбуваючи покарання, поет був висунутий на здобуття Нобелівської премії, проте, так і не дочекавшись її, помер у карцері суворого режиму.

Та навіть у найтяжчі хвилини життя він твердо вірив, що вернеться до народу своїм словом, що край його почує. Митець приходить до нас разом зі своїми творами щоразу, як ми цього бажаємо. Бо саме в поезії  він виразив себе найповніше і найсокровенніше.

           Недовгим було життя В. Симоненка. Воно, як блискавка, яскраво спалахнуло і швидко згасло. Але вічно житиме його поетичне слово, яскраво освітлюючи наші душі.

В день свого двадцятиріччя поет написав вірша, в якому (жартома чи всерйоз) визначив тривалість свого життя:

Не докорю ніколи й нікому,
Хіба на себе інколи позлюсь,
Що в двадцять літ в моєму серці втома.
Що в тридцять смерті в очі подивлюсь.

До тридцяти поет не дожив…Багато він міг ще створити, але не судилося. Тяжко хворий, поет тримав у руках рукописи наступної збірки поезій «Земне тяжіння». Помер В. Симоненко від невиліковної хвороби 14 грудня 1963 року.

«Тиша і грім» – єдина книга, що вийшла друком за життя поета. Вже після смерті його ім’я швидко оповилося підлими вигадками й злісними намовами. І тільки завдяки неймовірним зусиллям друзів вдалося опублікувати книги В. Симоненка: «Земне тяжіння» (1964), «Вино з троянд» (1965), «Поезії» (1966), «Избранная лирика» (1968), «Лебеді материнства» (1981), том вибраних поезій, дві книжечки для дітей.

Похований В. Симоненко у Черкасах. На гробі поета викарбувані слова з вірша «Лебеді материнства»:

«Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину».

В 1995р. В. Симоненку було присуджено посмертно Національну премію України ім. Т. Шевченка.

«Коляда до нас іде радість нам несе»

До столу в Святвечір сіда Україна,
Зібравши свій рід на честь Рождества,
Вітає колядками Божого Сина —
Малого Ісуса Христа!
Даруй нам, Ісусе, і щастя, і долю,             
Дай сили творити добро!
Здолати недолю, відстояти волю,
Відкинувши кривду і зло!
Нехай від яскині по всій Україні
Нам сяє Різдвяна зоря!
І, правдою сильні, в єднанні родиннім

Небесного славімо Царя!      

                                                      

Тихо на землю спустилось Різдво.

Хай принесе воно в дім твій добро,

Щастя і радість, багато любові,

Хай буде сила й відмінне здоров’я.

Нехай сім’я буде дружна й багата,

Достаток і сміх хай лунають у хаті.

Бог хай дарує щасливе життя.

З вірою в краще іди в майбуття!

      Вітаю з Різдвом Христовим! У цей світлий празник бажаю миру і добра, любові та щастя, благополуччя, успіху і міцного здоров’я. Нехай ангел-охоронець оберігає Вас і Ваших близьких від усіх негараздів, а в душі запанують віра, спокій і благодать. Зі світлим святом Різдва!