«Хустка  − берегиня вроди».

На ній і  гроно, і пелюстка,

І небо райдуги на ній …                        

Мов берегиня вроди хустка

Здавен у нашій стороні.

Мов берегиня вроди хустка

Здавен у нашій стороні.

Та – нареченим на щастя,

Та – на добро матерям,

Вічний дарунок – хустка квітчаста

Знана стежкам і вітрам.

Веселі ви чи сумовиті,

На схилах Ворскли чи Дінця –

Нема таких жінок на світі,

Котрим вони не до лиця.

Мов помолодшала мати,

Гарна й сестра дорога.

Роси в хустині, немов діаманти,

Зорі й квітки в берегах.

Ой ті луги та бережечки,

Які вгорі такі внизу …

На щастя й радість два ріжечки,

а два на смуток і сльозу.

Сонцю й роботі найближча,

Подруга днів осяйна.

Душу зігріє і зніжить обличчя

хустка – тернова весна.

В. Юхимович

7 грудня 2019 року вперше в Україні відзначається Всесвітній день української хустки. З цієї нагоди в усіх закладах освіти області  стартують флешмоби, проводяться вечори і класні години, присвячені  українському національному аксесуару, який зберігає в собі старовинні традиції.  Вперше проведений  флешмоб став міжнародним. До ініціативи приєдналися  понад мільйон людей з 20-и країн світу: Греції, США, Польщі, Італії, Канади, Польщі, Білорусі, Грузії, Литви, Ізраїлю.

 До цієї прекрасної традиції долучимося сьогодні і ми.

 

Затягнуте в журбу і страх село...

Як тіні, люди де-не-де блукають...

А розкошує лиш криваве зло —

Останнє з рук тремтячих вириває...

— Матусю, їсти...

Голос ледве чуть...

А в неї сил немає навіть встати,

Щоб хоч шматочок хліба роздобуть

І пухлим діточкам його віддати...

Бреде, сердешна, думкою жива,

Навкруг —  лиш пустка й смерть

                              врожай збирає...

А в пам'яті — поля, жита, жнива...

Та в хаті навіть зернятка немає...

Страшна біда і стогін навкруги...

У коминах вітрище вовком виє...

Останній подих, сповнений туги...

А вічний сон до раю путь відкриє...

Щорічно у четверту суботу листопада в Україні проходять жалобні заходи, приурочені вшануванню пам’яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років., адже ці жахливі сторінки в історії українського народу відгукуються болем у душі кожного небайдужого до подій того часу. Голодомор став національною трагедією і окремою сторінкою в історії українського народу, про яку ми згадуємо з сумом та гіркотою.

  До цієї скорботної дати в бібліотеці представлено книжкову виставку та відбулося покладання квітів до пам’ятного знака

                                                                                                

         

Майдан повстав, Майдан гудів…

На подвиг і відвагу

І з міст, і з сіл, і звідусіль

Ішов народ під стягом.

Iшов народ за майбуття,

Долав стежки і траси,

Не за жебрацтво, за життя

Повстали Львів, Черкаси.

Гримить Житомир, кличе Київ,

Від заходу до сходу,

Від Сумщини і до Волині

Лунає гімн свободи

 День Гідності та Свободи — знакове державне свято, встановлене на честь початку двох революцій: 2004-го та 2013 років. Цей день — символ творення новітньої історії держави, пам’ятна дата, що вшановує мужність та патріотизм українців, які відстояли свої споконвічні цінності: свободу, демократію та європейськість.

         Гідність і свобода — це портрет сучасного українця. Це незмінна характеристика нас усіх як народу. Нашої сили й волі, нашої наснаги до боротьби, нашої сміливості й уміння усілякими засобами протистояти ординській навалі.

        Гідність і свобода, воля і незалежність, права людини — це цінності, що визначають фундамент української нації та крізь століття вели покоління наших предків до мети: соборної незалежної держави. Це цінності, що плекали мрію, будували шлях до її втілення й нині дають силу та мужність захищати рідну землю від ворога.

В бібліотеці до цієї дати представлено перегляд літератури,та відбувся перегляд документального фільму «День Гідності та Свободи»

 

«Хай щастю дитини не буде кінця» 

«Діти – се наш дорогий скарб,

се наша надія, се – молода Україна».

Олена Пчілка

Видатний український письменник та вчитель В.О.Сухомлинський

багато часу присвятив роздумам про виховання дітей та їх дитинство.

Він говорив: «Дитинство – це особливий світ, який ні з чим не порівняєш.

 Треба знати його, але цього мало. Потрібно вжитися у світ Дитинства...»

 Діти – найдорожче багатство кожної людини. Вони – майбутнє держави, яке формується у сьогоденні. Заради їх щастя ми готові долати всі труднощі та перешкоди. В них – надія на щасливе майбутнє наших сімей, всього українського народу.

 Дитинство – найпрекрасніша мить нашого життя, це – пора сподівань та здійснення мрій. Піклування про підростаюче покоління, його майбутнє – головний обовʼязок батьків, суспільства та держави.

       20 листопада в усьому світі відзначають Всесвітній день дитини. Цей день покликаний нагадати нам, дорослим, про відповідальність за благополуччя та щастя дітей.

     Сьогодні, у цей складний час, всі права дитини актуальні, як ніколи, бо наші діти не заслуговують жити та бачити ті жахіття, які зараз відбуваються в країні. І тому дорослі повинні забезпечити їм, в першу чергу, безпеку, стабільність та захист, адже війна ставить під загрозу їхнє майбутнє.

 Що треба для щастя й усмішки дитини?

Щоб сонце ласкаве нас гріло щодня.

Оселя затишна й чуйна родина,

Мамина пісня, щоб завжди жила.

Щоб зорі вночі у вікно зазирали,

Сади буйним цвітом цвіли навесні,

Пташки від зорі до зорі щебетали,

Бажання збувались великі й малі.

Щоб небо не плакало з горя важкого,

Земля не здригалась від туги й жалю.

Бажаємо щастя простого й земного,

В добрі хочу бачить Вкраїну свою.

Діти – це найкраще, що у нас є. Вони надихають, спонукають до нових досягнень, повертають віру в життя… Давайте ніколи не забувати, що ці маленькі люди потребують ласки, любові, уваги й турботи. Нехай усі діти будуть здорові, щасливі і зростають під мирним небом.

 

 

Бібліотека – море книг,
Бібліотека – храм науки...
Переступайте наш поріг,
Беріть скарби нетлінні в руки!

Вони – це згусток давнини,
Вони прийшли із далини,
Як наша виспівана мова.
У них боління тих людей,
Кому за біль – добро народів

У грізній сутичці ідей
Вони бажали добрих сходів.
Вони прорвались в наші дні
Крізь морок тьми і непогоди.

Переступайте наш поріг,
Вам буде добре в цій оселі…

До Всеукраїнського дня бібліотек в Кирнасівській бібліотеці – філії представлено книжковий перегляд на тему:”Книга - джерело знань”

 

             Стоїть Пророк на знаменитій кручі.

Чоло нахмурив, голову схилив.

  А, може, Бога він за нас молив,

Тому і думи з-під чола пекучі…

 

             22 травня 1861 року прах українського Кобзаря було поховано на Чернечій горі біля Канева. Ця подія мала значний резонанс серед тогочасної української інтелігенції, натомість сама могила невдовзі стала головним «місцем пам’яті» для всіх національно свідомих українців.

        Висока Чернеча гора над Дніпром-Славутою нам щораз нагадує про цю заповідану Шевченком дорогу – дорогу Добра, дорогу Любові, дорогу вільної України! Слава Україні!

 

      В Кирнасівській бібліотеці представлено книжкову виставку Великому Пророку »Заповіти Кобзаря звучать крізь століття»,з учнями школи проведено читку віршів,та відбулося покладання квітів до пам’ятника Т.Г.Шевченку працівниками культури.

 

Вишиванка – символ України,
Кожної великої родини,
Нашої історії та мови
Залюбки вдягаємо її знову.

Українська вишиванка - не просто святковий одяг. Споконвіку сорочка, вишита дружиною або мамою, вважалася потужним оберегом від нещасть: кожен стібок зберігав у собі любов і тепло душі. У кожному регіоні України є свої традиції вишивання і символізм орнаментів, але незмінно лише одне: вишиванка - це частина генетичного коду українця. 

Зараз День вишиванки має особливий сенс - українці змушені відстоювати свою національну автентичність і боротися за неї, віддаючи свої життя.

В бібліотеку завітали учні школи,святкуємо День вишиванки…