Щовесни, коли тануть сніги
 І на рясті засяє веселка,
 Повні сил і живої снаги
 Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

        У ці березневі дні минає 210- років від дня народження українського пророка, народного поета, художника, борця за ідеали справедливості та добра, за кращу долю України та українського народу - Тараса Григоровича Шевченка. Великий Кобзар став знаковою фігурою не лише української, а й світової літератури, здобувши право на безсмертя. Тому навіть через роки і віки прибуває джерело людської шани та поваги.

         В бібліотеці оформлена книжкова виставка « Заповіти Кобзаря звучать крізь століття». Виставка  призначена допомогти користувачам бібліотеки глибше усвідомити суспільну й художню цінність Шевченкового Слова, поглибити знання про його коротку, трагічну, але в той же  час і величну долю. З учнями 5класів та 11 класів проведено «Шевченківські читання» біля пам’ятника Кобзареві.  

В дні перемог і в дні поразок,

 В щасливі дні і в дні сумні,

 Іду з дитинства до Тараса,        

 Несу думки свої земні.

 Іду крізь свята, і крізь будні,

 Крізь глум юрби, і суєту.

 Ні, не в минуле, а в майбутнє,

 До тебе я, Тарасе, йду 

 

А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав.. ​
І з кров”ю перемішана сльоза…
А батько сина ще не відпускав. 

Небесна Сотня- герої незборені,
Найкращі , найвідважніші  сини,
Яскравим сяйвом в небі засвітились,
Щоб інші  мріяли, любили і жили…

  

           День Героїв Небесної Сотні відзначають щорічно 20 лютого.

        Майдан. Мабуть – це слово знають в усіх країнах світу. Події 2013-2014 років не залишили байдужими нікого в Україні. На Майдані пролилася кров. Так з’явилася «Небесна Сотня» – патріоти, які віддали життя за свої переконання. І тепер для народу України є святим обов’язком вшановувати їх пам’ять.

       До Дня Героїв Небесної Сотні підготовлено ілюстративно-документальну книжкову виставку «Небесна Сотня – шлях у безсмертя». На виставці представлено документи, художні книги сучасних українських авторів. Мета виставки – шанування пам’яті Героїв Небесної Сотні, виховання патріотизму, почуття особистої відповідальності за долю своєї країни.

       Мільйонам українські події на Майдані допомогли усвідомити, щоб бути патріотом України – це значить не лише безмежно любити свою країну, а й віддавати за неї своє життя.

       Безсмертні душі Небесної сотні відійшли в небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!

Чому, дітей наших забрали?

За що, в чужу війну втягли.

З призову в бойню ту загнали.

Як ви посміли? Як могли?

Чужа війна, чужа країна.

Залиті кров’ю ордени.

Осиротілая родина.

До Бога, звернені мольби.

 За що? Я вас питаю нині.

Дарма, що вже пройшли роки.

Дітей вернули в домовині.

Як ви посміли? Як могли?

      З кожним роком все далі і далі історія віддаляє нас від вогняних років афганської війни.

    Але час не підвладний викреслити з нашої пам’яті героїчні подвиги, приклади мужності і вірності військовому обов’язку, які продемонстрували тисячі відданих синів і дочок України, долею одягнених у солдатські шинелі.

     Тридцять п’ять  років тому сотні сімей, родин, де підростали майбутні солдати, з полегшенням зітхнули. 15 лютого 1989 року останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез.

       Відтоді ця дата увійшла в новітню історію як День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

   Надзвичайно жорсткі та виснажливі умови підготовки, перемінливий клімат, щоденні думки про смерть і переживання за своє життя робили перебування у «гарячій точці» просто неможливим. Таке зрозуміють тільки ті, хто воював і вижив у ті жахливі роки. Та найстрашніше те, що ці хлопці не знали, що буде з ними в майбутньому, чи знайдуть вони собі місце у новому житті, житті без війни і смерті.

      З метою відзначення Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав, 35-ї річниці виведення військ з Афганістану в бібліотеці представлено перегляд літератури «Афганістан – болить в моїй душі»

        14 лютого — Міжнародний день дарування книг (International Book Giving Day) – це день коли люди дарують один одному книги просто так.

 

Це свято для людей, які розуміють і цінують книгу як предмет не тільки матеріальної, а в першу чергу, духовної цінності, цінують ті почуття і емоції, які дарують читачам книги.

Це свято об’єднує і тих, хто дарує книги, і тих, хто прищеплює любов до читання.
          В цей день прийнято дарувати книги бібліотеці, друзям, дітям, членам родини, а також тим, чиї можливості у доступі до читання книг, з тих чи інших причин, обмежені.
         Книга – один із найцінніших винаходів людства, вона сіє правду, добро, любов; вона дає відповіді на запитання і гарні поради; вчить жити, любити і працювати заради щастя народу, заради самих себе і своїх рідних.

        Завдяки читанню люди вчаться добру, дружбі, взаємодопомозі, любові до ближнього, почуттю співпереживання, – усьому тому, що допомагає людині стати Людиною.

      У нашому селі багато добрих і чуйних людей. Завдяки їх безкорисливості фонд поповнюється різноманітною і потрібною літературою. Так книги знаходять новий будинок і нових читачів.

      Так сьогодні щиро дякуємо всім дарувальникам за безкорисливі дари. Це наші читачі односельці,а саме ; Кирилишеній Тетяні, Шагін Тетяні та Перетятко Оксані,

      Всім бажаємо міцного здоров’я, миру, добробуту і затишку у ваших родинах!

       Так сьогодні бібліотека представляє книги подаровані читачами

 

 

 

ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ЛЮБОВІ…

На долонях я ніжно тримаю

Серце друга, аби не зронить.

Знаю я, - за любов не карають,

За любов починають любить.

 

     День святого Валентина  відзначається 14 лютого в Європі з XIII століття, в США – з 1777 року. У нас – з початку 1990-х років. З нагоди святкування цього Дня  закоханих в бібліотеці представлено перегляд літератури цікавих книг

День помирав, як недобитий лебідь,

Ніч перейняла невимовний біль.

Здригнулись зорі в сполотнілім небі

І тихо подали в криваву заметіль. 

Стогнали Крути і молився вітер,

Цілуючи скривавлені сліди:

Вас мало, діти, вас так мало, діти,

Супроти п’яної московської орди. 

В пекучий сніг… Навзнак. Не на коліна.

Заплакав місяць в зоряну блакить.

Всі – як один… Кріпися Україно,

Хоч їхня смерть вовік не відболить.

         Щорічно 29 січня відзначають річницю бою під Крутами, знову і знову повертаючись до бою між українськими військовими курсантами та військами червоної армії під командуванням капітана Муравйова під Крутами.

        29 січня 1918 року на залізничній платформі в Крутах до 520 українських вояків і студентів з 16 кулеметами та однією гарматою дали бій росіянам, які мали десятикратну перевагу в живій силі, бронепотягах та артилерії.

         Бій під Крутами тривав близько шести годин, у ньому загинули від 70 до 100 бійців з української сторони. Втрати більшовицьких військ тоді сягнули 300 людей. Українці затримали росіян на чотири дні, що дало змогу укласти Берестейський мирний договір (Брест-Литовський мирний договір).

        Напередодні відзначення в Україні дня Пам'яті героїв Крут  в бібліотеці представлено перегляд літератури  «Пам’ятаємо про Крути», присвячений далеким подіям на невеликій станції Крути 29 січня 1918 року. Та  перегляд документального фільму «Крути – молода кров» 

        Бій під Крутами  - це героїчна й водночас трагічна подія. Вона знаменувала початок нової епохи національного пробудження  українців, усвідомлення  права жити на власній землі та святого обов’язку – боронити її.

      Визначально, що ця жертовна любов зародилася в серцях молодих людей – найкращих представників українського студентства.

ЦЕ ГОЛОКОСТ – ВСЬОГО ОДНЕ ЛИШ СЛОВО,

ТА ЙОГО СЕНС – ПЕКУЧИЙ БОЛІ ЖАР,

ВБИВАЛИ ВСІХ!.. СТАРОГО І МАЛОГО,

МАЛО ХТО ЖИТТЯ ПОРЯТУВАВ

     Для відзначення Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту обрали 27 січня. Саме цього дня у 1945 році війська першого Українського фронту звільнили один із найбільш нацистських таборів смерті — Аушвіц-Біркенау на території Польщі. За оцінками науковців, через нього пройшло 1,3 мільйона людей. Майже усі з них загинули. Зараз Аушвіц став символом нацистських злочинів.

    Голокост - одна з найстрашніших та найжорстокіших сторінок історії людства ХХ сторіччя. За офіційними даними було вбито близько 6 мільйонів євреїв, 2,5 мільйони на території колишнього Радянського Союзу (загалом в Україні). Як відомо, одразу після окупації України нацисти організували широку мережу гетто, а згодом почали масово знищувати єврейський народ. Один із наймасштабніших розстрілів був у Бабиному Яру в Києві під час Другої світової війни.

        Україна доєдналася до відзначення цієї дати тільки у 2012 році, попри те, що була однією з шести країн-ініціаторів прийняття основного документа. 

        Трагедія єврейського народу в роки Другої світової війни - це скорботний урок для всього людства, застереження про небезпеку расизму, ненависті й нетерпимості, який завжди нагадуватиме про страшні наслідки одержимої ідеології, яку сповідували прихильники фашизму. Через жахи гетто і нацистських таборів смерті пройшла безкінечна кількість чоловіків, жінок, дітей, і лише деяким з них вдалося вижити. Ті, хто лишилися в живих, самим своїм життям несуть нам найважливішу думку: про тріумф людського духу. Вони є живим підтвердженням того, що тиранія, навіть якщо вона виникає, ніколи не святкуватиме перемогу.

       У День скорботи та пам’яті ми схиляємо голови перед тими, чиї життя забрали страшні події тих часів та згадуємо українців, які всіма способами намагалися їм допомогти, і нерідко платили за це своїм життям. Приєднуємося до загальної печалі й прагнемо співчувати болю та втраті, ім’я якої Голокост. Її ніяк не заповнити. Вже не запобігти. Але вшанування цієї трагічної дати допоможе наступним покоління зберегти пам’ять про неї та не допустити у майбутньому актів геноциду. Будемо пам’ятати.

До цієї дати в бібліотеці представлено книжкову виставку та відбулося покладання квітів.