Затягнуте в журбу і страх село...

Як тіні, люди де-не-де блукають...

А розкошує лиш криваве зло —

Останнє з рук тремтячих вириває...

— Матусю, їсти...

Голос ледве чуть...

А в неї сил немає навіть встати,

Щоб хоч шматочок хліба роздобуть

І пухлим діточкам його віддати...

Бреде, сердешна, думкою жива,

Навкруг —  лиш пустка й смерть

                              врожай збирає...

А в пам'яті — поля, жита, жнива...

Та в хаті навіть зернятка немає...

Страшна біда і стогін навкруги...

У коминах вітрище вовком виє...

Останній подих, сповнений туги...

А вічний сон до раю путь відкриє...

Щорічно у четверту суботу листопада в Україні проходять жалобні заходи, приурочені вшануванню пам’яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років., адже ці жахливі сторінки в історії українського народу відгукуються болем у душі кожного небайдужого до подій того часу. Голодомор став національною трагедією і окремою сторінкою в історії українського народу, про яку ми згадуємо з сумом та гіркотою.

  До цієї скорботної дати в бібліотеці представлено книжкову виставку та відбулося покладання квітів до пам’ятного знака

                                                                                                

         

Майдан повстав, Майдан гудів…

На подвиг і відвагу

І з міст, і з сіл, і звідусіль

Ішов народ під стягом.

Iшов народ за майбуття,

Долав стежки і траси,

Не за жебрацтво, за життя

Повстали Львів, Черкаси.

Гримить Житомир, кличе Київ,

Від заходу до сходу,

Від Сумщини і до Волині

Лунає гімн свободи

 День Гідності та Свободи — знакове державне свято, встановлене на честь початку двох революцій: 2004-го та 2013 років. Цей день — символ творення новітньої історії держави, пам’ятна дата, що вшановує мужність та патріотизм українців, які відстояли свої споконвічні цінності: свободу, демократію та європейськість.

         Гідність і свобода — це портрет сучасного українця. Це незмінна характеристика нас усіх як народу. Нашої сили й волі, нашої наснаги до боротьби, нашої сміливості й уміння усілякими засобами протистояти ординській навалі.

        Гідність і свобода, воля і незалежність, права людини — це цінності, що визначають фундамент української нації та крізь століття вели покоління наших предків до мети: соборної незалежної держави. Це цінності, що плекали мрію, будували шлях до її втілення й нині дають силу та мужність захищати рідну землю від ворога.

В бібліотеці до цієї дати представлено перегляд літератури,та відбувся перегляд документального фільму «День Гідності та Свободи»

 

«Хай щастю дитини не буде кінця» 

«Діти – се наш дорогий скарб,

се наша надія, се – молода Україна».

Олена Пчілка

Видатний український письменник та вчитель В.О.Сухомлинський

багато часу присвятив роздумам про виховання дітей та їх дитинство.

Він говорив: «Дитинство – це особливий світ, який ні з чим не порівняєш.

 Треба знати його, але цього мало. Потрібно вжитися у світ Дитинства...»

 Діти – найдорожче багатство кожної людини. Вони – майбутнє держави, яке формується у сьогоденні. Заради їх щастя ми готові долати всі труднощі та перешкоди. В них – надія на щасливе майбутнє наших сімей, всього українського народу.

 Дитинство – найпрекрасніша мить нашого життя, це – пора сподівань та здійснення мрій. Піклування про підростаюче покоління, його майбутнє – головний обовʼязок батьків, суспільства та держави.

       20 листопада в усьому світі відзначають Всесвітній день дитини. Цей день покликаний нагадати нам, дорослим, про відповідальність за благополуччя та щастя дітей.

     Сьогодні, у цей складний час, всі права дитини актуальні, як ніколи, бо наші діти не заслуговують жити та бачити ті жахіття, які зараз відбуваються в країні. І тому дорослі повинні забезпечити їм, в першу чергу, безпеку, стабільність та захист, адже війна ставить під загрозу їхнє майбутнє.

 Що треба для щастя й усмішки дитини?

Щоб сонце ласкаве нас гріло щодня.

Оселя затишна й чуйна родина,

Мамина пісня, щоб завжди жила.

Щоб зорі вночі у вікно зазирали,

Сади буйним цвітом цвіли навесні,

Пташки від зорі до зорі щебетали,

Бажання збувались великі й малі.

Щоб небо не плакало з горя важкого,

Земля не здригалась від туги й жалю.

Бажаємо щастя простого й земного,

В добрі хочу бачить Вкраїну свою.

Діти – це найкраще, що у нас є. Вони надихають, спонукають до нових досягнень, повертають віру в життя… Давайте ніколи не забувати, що ці маленькі люди потребують ласки, любові, уваги й турботи. Нехай усі діти будуть здорові, щасливі і зростають під мирним небом.