ЦЕ ГОЛОКОСТ – ВСЬОГО ОДНЕ ЛИШ СЛОВО,

ТА ЙОГО СЕНС – ПЕКУЧИЙ БОЛІ ЖАР,

ВБИВАЛИ ВСІХ!.. СТАРОГО І МАЛОГО,

МАЛО ХТО ЖИТТЯ ПОРЯТУВАВ

     Для відзначення Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту обрали 27 січня. Саме цього дня у 1945 році війська першого Українського фронту звільнили один із найбільш нацистських таборів смерті — Аушвіц-Біркенау на території Польщі. За оцінками науковців, через нього пройшло 1,3 мільйона людей. Майже усі з них загинули. Зараз Аушвіц став символом нацистських злочинів.

    Голокост - одна з найстрашніших та найжорстокіших сторінок історії людства ХХ сторіччя. За офіційними даними було вбито близько 6 мільйонів євреїв, 2,5 мільйони на території колишнього Радянського Союзу (загалом в Україні). Як відомо, одразу після окупації України нацисти організували широку мережу гетто, а згодом почали масово знищувати єврейський народ. Один із наймасштабніших розстрілів був у Бабиному Яру в Києві під час Другої світової війни.

        Україна доєдналася до відзначення цієї дати тільки у 2012 році, попри те, що була однією з шести країн-ініціаторів прийняття основного документа. 

        Трагедія єврейського народу в роки Другої світової війни - це скорботний урок для всього людства, застереження про небезпеку расизму, ненависті й нетерпимості, який завжди нагадуватиме про страшні наслідки одержимої ідеології, яку сповідували прихильники фашизму. Через жахи гетто і нацистських таборів смерті пройшла безкінечна кількість чоловіків, жінок, дітей, і лише деяким з них вдалося вижити. Ті, хто лишилися в живих, самим своїм життям несуть нам найважливішу думку: про тріумф людського духу. Вони є живим підтвердженням того, що тиранія, навіть якщо вона виникає, ніколи не святкуватиме перемогу.

       У День скорботи та пам’яті ми схиляємо голови перед тими, чиї життя забрали страшні події тих часів та згадуємо українців, які всіма способами намагалися їм допомогти, і нерідко платили за це своїм життям. Приєднуємося до загальної печалі й прагнемо співчувати болю та втраті, ім’я якої Голокост. Її ніяк не заповнити. Вже не запобігти. Але вшанування цієї трагічної дати допоможе наступним покоління зберегти пам’ять про неї та не допустити у майбутньому актів геноциду. Будемо пам’ятати.

До цієї дати в бібліотеці представлено книжкову виставку та відбулося покладання квітів.

УКРАЇНА — ЄДИНА!

Моя країна — Україна!

У світі кращої нема.

Вона Соборна і єдина,

Моя Вітчизна дорога.

Одна, навіки нероздільна —

Ця рідна серцю сторона.

Ще волелюбна й суверенна —

У війнах вистоїть вона.

Повинні жити українці

Під мирним небом у добрі.

Підуть загарбники-чужинці, 

Здолать їх мусим в боротьбі.

Ольга Калина

      22 січня українці відзначають важливе національне свято – День соборності України. Саме 22 січня 1919 року було проголошено так званий Акт злуки – акт про об’єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Соборність була надзвичайно важливою, певною мірою символічною, оскільки об’єднання українських земель було давньою заповітною мрією нашого народу. Акт злуки відіграв надзвичайно важливу роль, визначивши на подальше розвиток нашої країни.

    Наймасштабнійший з подібних заходів відбувся 1990 року, коли українці вишикувалися "живим ланцюгом" від Києва до Львова та Івано-Франківська. За різними оцінками, участь у цій акції взяли до трьох мільйонів людей.

       Безспосередньо свято було встановлено за президентства Леоніда Кучми 1999 року. Деякий час, від 30 грудня 2011 року, указом на той час президента України Віктора Януковича День Соборності на офіційному рівні було скасовано і натомість встановлено "День Соборності та Свободи України". Проте 13 листопада 2014 року Президент Петро Порошенко відновив свято новим указом.

    В бібліотеці до цієї дати представлено книжкову виставку  «Соборна мати Україна – одна на всіх ,як оберіг»,та переглянуто документальний фільм «День Соборності»

                 

Відчиняйте двері ясенові,

бо Різдво ступає на поріг

знак добра, господньої любові

                   у світлі Вифлеємської зорі!                    

Хай це свято лине в кожну хату,

в кожнім серці свій залишить слід

будьте дужі, щирі й багаті

щастя вам і довгих многих літ!

Зі світлим Різдвом вітаю!

Бажаю від краю до краю

Здоров’я та мирного неба.

Хай справи вдаються, як треба.  

 

Хай світлою буде дорога.

Хай геть оминає тривога.

На серці хай радісно буде.

Хай мир і добро будуть всюди!

 

 

«Хустка  − берегиня вроди».

На ній і  гроно, і пелюстка,

І небо райдуги на ній …                        

Мов берегиня вроди хустка

Здавен у нашій стороні.

Мов берегиня вроди хустка

Здавен у нашій стороні.

Та – нареченим на щастя,

Та – на добро матерям,

Вічний дарунок – хустка квітчаста

Знана стежкам і вітрам.

Веселі ви чи сумовиті,

На схилах Ворскли чи Дінця –

Нема таких жінок на світі,

Котрим вони не до лиця.

Мов помолодшала мати,

Гарна й сестра дорога.

Роси в хустині, немов діаманти,

Зорі й квітки в берегах.

Ой ті луги та бережечки,

Які вгорі такі внизу …

На щастя й радість два ріжечки,

а два на смуток і сльозу.

Сонцю й роботі найближча,

Подруга днів осяйна.

Душу зігріє і зніжить обличчя

хустка – тернова весна.

В. Юхимович

7 грудня 2019 року вперше в Україні відзначається Всесвітній день української хустки. З цієї нагоди в усіх закладах освіти області  стартують флешмоби, проводяться вечори і класні години, присвячені  українському національному аксесуару, який зберігає в собі старовинні традиції.  Вперше проведений  флешмоб став міжнародним. До ініціативи приєдналися  понад мільйон людей з 20-и країн світу: Греції, США, Польщі, Італії, Канади, Польщі, Білорусі, Грузії, Литви, Ізраїлю.

 До цієї прекрасної традиції долучимося сьогодні і ми.

 

Затягнуте в журбу і страх село...

Як тіні, люди де-не-де блукають...

А розкошує лиш криваве зло —

Останнє з рук тремтячих вириває...

— Матусю, їсти...

Голос ледве чуть...

А в неї сил немає навіть встати,

Щоб хоч шматочок хліба роздобуть

І пухлим діточкам його віддати...

Бреде, сердешна, думкою жива,

Навкруг —  лиш пустка й смерть

                              врожай збирає...

А в пам'яті — поля, жита, жнива...

Та в хаті навіть зернятка немає...

Страшна біда і стогін навкруги...

У коминах вітрище вовком виє...

Останній подих, сповнений туги...

А вічний сон до раю путь відкриє...

Щорічно у четверту суботу листопада в Україні проходять жалобні заходи, приурочені вшануванню пам’яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років., адже ці жахливі сторінки в історії українського народу відгукуються болем у душі кожного небайдужого до подій того часу. Голодомор став національною трагедією і окремою сторінкою в історії українського народу, про яку ми згадуємо з сумом та гіркотою.

  До цієї скорботної дати в бібліотеці представлено книжкову виставку та відбулося покладання квітів до пам’ятного знака

                                                                                                

         

Майдан повстав, Майдан гудів…

На подвиг і відвагу

І з міст, і з сіл, і звідусіль

Ішов народ під стягом.

Iшов народ за майбуття,

Долав стежки і траси,

Не за жебрацтво, за життя

Повстали Львів, Черкаси.

Гримить Житомир, кличе Київ,

Від заходу до сходу,

Від Сумщини і до Волині

Лунає гімн свободи

 День Гідності та Свободи — знакове державне свято, встановлене на честь початку двох революцій: 2004-го та 2013 років. Цей день — символ творення новітньої історії держави, пам’ятна дата, що вшановує мужність та патріотизм українців, які відстояли свої споконвічні цінності: свободу, демократію та європейськість.

         Гідність і свобода — це портрет сучасного українця. Це незмінна характеристика нас усіх як народу. Нашої сили й волі, нашої наснаги до боротьби, нашої сміливості й уміння усілякими засобами протистояти ординській навалі.

        Гідність і свобода, воля і незалежність, права людини — це цінності, що визначають фундамент української нації та крізь століття вели покоління наших предків до мети: соборної незалежної держави. Це цінності, що плекали мрію, будували шлях до її втілення й нині дають силу та мужність захищати рідну землю від ворога.

В бібліотеці до цієї дати представлено перегляд літератури,та відбувся перегляд документального фільму «День Гідності та Свободи»

 

«Хай щастю дитини не буде кінця» 

«Діти – се наш дорогий скарб,

се наша надія, се – молода Україна».

Олена Пчілка

Видатний український письменник та вчитель В.О.Сухомлинський

багато часу присвятив роздумам про виховання дітей та їх дитинство.

Він говорив: «Дитинство – це особливий світ, який ні з чим не порівняєш.

 Треба знати його, але цього мало. Потрібно вжитися у світ Дитинства...»

 Діти – найдорожче багатство кожної людини. Вони – майбутнє держави, яке формується у сьогоденні. Заради їх щастя ми готові долати всі труднощі та перешкоди. В них – надія на щасливе майбутнє наших сімей, всього українського народу.

 Дитинство – найпрекрасніша мить нашого життя, це – пора сподівань та здійснення мрій. Піклування про підростаюче покоління, його майбутнє – головний обовʼязок батьків, суспільства та держави.

       20 листопада в усьому світі відзначають Всесвітній день дитини. Цей день покликаний нагадати нам, дорослим, про відповідальність за благополуччя та щастя дітей.

     Сьогодні, у цей складний час, всі права дитини актуальні, як ніколи, бо наші діти не заслуговують жити та бачити ті жахіття, які зараз відбуваються в країні. І тому дорослі повинні забезпечити їм, в першу чергу, безпеку, стабільність та захист, адже війна ставить під загрозу їхнє майбутнє.

 Що треба для щастя й усмішки дитини?

Щоб сонце ласкаве нас гріло щодня.

Оселя затишна й чуйна родина,

Мамина пісня, щоб завжди жила.

Щоб зорі вночі у вікно зазирали,

Сади буйним цвітом цвіли навесні,

Пташки від зорі до зорі щебетали,

Бажання збувались великі й малі.

Щоб небо не плакало з горя важкого,

Земля не здригалась від туги й жалю.

Бажаємо щастя простого й земного,

В добрі хочу бачить Вкраїну свою.

Діти – це найкраще, що у нас є. Вони надихають, спонукають до нових досягнень, повертають віру в життя… Давайте ніколи не забувати, що ці маленькі люди потребують ласки, любові, уваги й турботи. Нехай усі діти будуть здорові, щасливі і зростають під мирним небом.