Затягнуте в журбу і страх село...

Як тіні, люди де-не-де блукають...

А розкошує лиш криваве зло —

Останнє з рук тремтячих вириває...

— Матусю, їсти...

Голос ледве чуть...

А в неї сил немає навіть встати,

Щоб хоч шматочок хліба роздобуть

І пухлим діточкам його віддати...

Бреде, сердешна, думкою жива,

Навкруг —  лиш пустка й смерть

                              врожай збирає...

А в пам'яті — поля, жита, жнива...

Та в хаті навіть зернятка немає...

Страшна біда і стогін навкруги...

У коминах вітрище вовком виє...

Останній подих, сповнений туги...

А вічний сон до раю путь відкриє...

Щорічно у четверту суботу листопада в Україні проходять жалобні заходи, приурочені вшануванню пам’яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років., адже ці жахливі сторінки в історії українського народу відгукуються болем у душі кожного небайдужого до подій того часу. Голодомор став національною трагедією і окремою сторінкою в історії українського народу, про яку ми згадуємо з сумом та гіркотою.

  До цієї скорботної дати в бібліотеці представлено книжкову виставку та відбулося покладання квітів до пам’ятного знака