14 лютого — Міжнародний день дарування книг (International Book Giving Day) – це день коли люди дарують один одному книги просто так.

 

Це свято для людей, які розуміють і цінують книгу як предмет не тільки матеріальної, а в першу чергу, духовної цінності, цінують ті почуття і емоції, які дарують читачам книги.

Це свято об’єднує і тих, хто дарує книги, і тих, хто прищеплює любов до читання.
          В цей день прийнято дарувати книги бібліотеці, друзям, дітям, членам родини, а також тим, чиї можливості у доступі до читання книг, з тих чи інших причин, обмежені.
         Книга – один із найцінніших винаходів людства, вона сіє правду, добро, любов; вона дає відповіді на запитання і гарні поради; вчить жити, любити і працювати заради щастя народу, заради самих себе і своїх рідних.

        Завдяки читанню люди вчаться добру, дружбі, взаємодопомозі, любові до ближнього, почуттю співпереживання, – усьому тому, що допомагає людині стати Людиною.

      У нашому селі багато добрих і чуйних людей. Завдяки їх безкорисливості фонд поповнюється різноманітною і потрібною літературою. Так книги знаходять новий будинок і нових читачів.

      Так сьогодні щиро дякуємо всім дарувальникам за безкорисливі дари. Це наші читачі односельці,а саме ; Кирилишеній Тетяні, Шагін Тетяні та Перетятко Оксані,

      Всім бажаємо міцного здоров’я, миру, добробуту і затишку у ваших родинах!

       Так сьогодні бібліотека представляє книги подаровані читачами

 

 

 

ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ЛЮБОВІ…

На долонях я ніжно тримаю

Серце друга, аби не зронить.

Знаю я, - за любов не карають,

За любов починають любить.

 

     День святого Валентина  відзначається 14 лютого в Європі з XIII століття, в США – з 1777 року. У нас – з початку 1990-х років. З нагоди святкування цього Дня  закоханих в бібліотеці представлено перегляд літератури цікавих книг

День помирав, як недобитий лебідь,

Ніч перейняла невимовний біль.

Здригнулись зорі в сполотнілім небі

І тихо подали в криваву заметіль. 

Стогнали Крути і молився вітер,

Цілуючи скривавлені сліди:

Вас мало, діти, вас так мало, діти,

Супроти п’яної московської орди. 

В пекучий сніг… Навзнак. Не на коліна.

Заплакав місяць в зоряну блакить.

Всі – як один… Кріпися Україно,

Хоч їхня смерть вовік не відболить.

         Щорічно 29 січня відзначають річницю бою під Крутами, знову і знову повертаючись до бою між українськими військовими курсантами та військами червоної армії під командуванням капітана Муравйова під Крутами.

        29 січня 1918 року на залізничній платформі в Крутах до 520 українських вояків і студентів з 16 кулеметами та однією гарматою дали бій росіянам, які мали десятикратну перевагу в живій силі, бронепотягах та артилерії.

         Бій під Крутами тривав близько шести годин, у ньому загинули від 70 до 100 бійців з української сторони. Втрати більшовицьких військ тоді сягнули 300 людей. Українці затримали росіян на чотири дні, що дало змогу укласти Берестейський мирний договір (Брест-Литовський мирний договір).

        Напередодні відзначення в Україні дня Пам'яті героїв Крут  в бібліотеці представлено перегляд літератури  «Пам’ятаємо про Крути», присвячений далеким подіям на невеликій станції Крути 29 січня 1918 року. Та  перегляд документального фільму «Крути – молода кров» 

        Бій під Крутами  - це героїчна й водночас трагічна подія. Вона знаменувала початок нової епохи національного пробудження  українців, усвідомлення  права жити на власній землі та святого обов’язку – боронити її.

      Визначально, що ця жертовна любов зародилася в серцях молодих людей – найкращих представників українського студентства.

ЦЕ ГОЛОКОСТ – ВСЬОГО ОДНЕ ЛИШ СЛОВО,

ТА ЙОГО СЕНС – ПЕКУЧИЙ БОЛІ ЖАР,

ВБИВАЛИ ВСІХ!.. СТАРОГО І МАЛОГО,

МАЛО ХТО ЖИТТЯ ПОРЯТУВАВ

     Для відзначення Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту обрали 27 січня. Саме цього дня у 1945 році війська першого Українського фронту звільнили один із найбільш нацистських таборів смерті — Аушвіц-Біркенау на території Польщі. За оцінками науковців, через нього пройшло 1,3 мільйона людей. Майже усі з них загинули. Зараз Аушвіц став символом нацистських злочинів.

    Голокост - одна з найстрашніших та найжорстокіших сторінок історії людства ХХ сторіччя. За офіційними даними було вбито близько 6 мільйонів євреїв, 2,5 мільйони на території колишнього Радянського Союзу (загалом в Україні). Як відомо, одразу після окупації України нацисти організували широку мережу гетто, а згодом почали масово знищувати єврейський народ. Один із наймасштабніших розстрілів був у Бабиному Яру в Києві під час Другої світової війни.

        Україна доєдналася до відзначення цієї дати тільки у 2012 році, попри те, що була однією з шести країн-ініціаторів прийняття основного документа. 

        Трагедія єврейського народу в роки Другої світової війни - це скорботний урок для всього людства, застереження про небезпеку расизму, ненависті й нетерпимості, який завжди нагадуватиме про страшні наслідки одержимої ідеології, яку сповідували прихильники фашизму. Через жахи гетто і нацистських таборів смерті пройшла безкінечна кількість чоловіків, жінок, дітей, і лише деяким з них вдалося вижити. Ті, хто лишилися в живих, самим своїм життям несуть нам найважливішу думку: про тріумф людського духу. Вони є живим підтвердженням того, що тиранія, навіть якщо вона виникає, ніколи не святкуватиме перемогу.

       У День скорботи та пам’яті ми схиляємо голови перед тими, чиї життя забрали страшні події тих часів та згадуємо українців, які всіма способами намагалися їм допомогти, і нерідко платили за це своїм життям. Приєднуємося до загальної печалі й прагнемо співчувати болю та втраті, ім’я якої Голокост. Її ніяк не заповнити. Вже не запобігти. Але вшанування цієї трагічної дати допоможе наступним покоління зберегти пам’ять про неї та не допустити у майбутньому актів геноциду. Будемо пам’ятати.

До цієї дати в бібліотеці представлено книжкову виставку та відбулося покладання квітів.

УКРАЇНА — ЄДИНА!

Моя країна — Україна!

У світі кращої нема.

Вона Соборна і єдина,

Моя Вітчизна дорога.

Одна, навіки нероздільна —

Ця рідна серцю сторона.

Ще волелюбна й суверенна —

У війнах вистоїть вона.

Повинні жити українці

Під мирним небом у добрі.

Підуть загарбники-чужинці, 

Здолать їх мусим в боротьбі.

Ольга Калина

      22 січня українці відзначають важливе національне свято – День соборності України. Саме 22 січня 1919 року було проголошено так званий Акт злуки – акт про об’єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Соборність була надзвичайно важливою, певною мірою символічною, оскільки об’єднання українських земель було давньою заповітною мрією нашого народу. Акт злуки відіграв надзвичайно важливу роль, визначивши на подальше розвиток нашої країни.

    Наймасштабнійший з подібних заходів відбувся 1990 року, коли українці вишикувалися "живим ланцюгом" від Києва до Львова та Івано-Франківська. За різними оцінками, участь у цій акції взяли до трьох мільйонів людей.

       Безспосередньо свято було встановлено за президентства Леоніда Кучми 1999 року. Деякий час, від 30 грудня 2011 року, указом на той час президента України Віктора Януковича День Соборності на офіційному рівні було скасовано і натомість встановлено "День Соборності та Свободи України". Проте 13 листопада 2014 року Президент Петро Порошенко відновив свято новим указом.

    В бібліотеці до цієї дати представлено книжкову виставку  «Соборна мати Україна – одна на всіх ,як оберіг»,та переглянуто документальний фільм «День Соборності»

                 

Відчиняйте двері ясенові,

бо Різдво ступає на поріг

знак добра, господньої любові

                   у світлі Вифлеємської зорі!                    

Хай це свято лине в кожну хату,

в кожнім серці свій залишить слід

будьте дужі, щирі й багаті

щастя вам і довгих многих літ!

Зі світлим Різдвом вітаю!

Бажаю від краю до краю

Здоров’я та мирного неба.

Хай справи вдаються, як треба.  

 

Хай світлою буде дорога.

Хай геть оминає тривога.

На серці хай радісно буде.

Хай мир і добро будуть всюди!

 

 

«Хустка  − берегиня вроди».

На ній і  гроно, і пелюстка,

І небо райдуги на ній …                        

Мов берегиня вроди хустка

Здавен у нашій стороні.

Мов берегиня вроди хустка

Здавен у нашій стороні.

Та – нареченим на щастя,

Та – на добро матерям,

Вічний дарунок – хустка квітчаста

Знана стежкам і вітрам.

Веселі ви чи сумовиті,

На схилах Ворскли чи Дінця –

Нема таких жінок на світі,

Котрим вони не до лиця.

Мов помолодшала мати,

Гарна й сестра дорога.

Роси в хустині, немов діаманти,

Зорі й квітки в берегах.

Ой ті луги та бережечки,

Які вгорі такі внизу …

На щастя й радість два ріжечки,

а два на смуток і сльозу.

Сонцю й роботі найближча,

Подруга днів осяйна.

Душу зігріє і зніжить обличчя

хустка – тернова весна.

В. Юхимович

7 грудня 2019 року вперше в Україні відзначається Всесвітній день української хустки. З цієї нагоди в усіх закладах освіти області  стартують флешмоби, проводяться вечори і класні години, присвячені  українському національному аксесуару, який зберігає в собі старовинні традиції.  Вперше проведений  флешмоб став міжнародним. До ініціативи приєдналися  понад мільйон людей з 20-и країн світу: Греції, США, Польщі, Італії, Канади, Польщі, Білорусі, Грузії, Литви, Ізраїлю.

 До цієї прекрасної традиції долучимося сьогодні і ми.