«Лицарі нескоренного покоління» 

    В перших числах січня в бібліотеці відзначили ювілейні дати, пов’язані з іменами великих українських поетів – Василя  Андрійовича Симоненка та Василя Семеновича Стуса.

Оформлено літературний перегляд «Василь Симоненко, світлий талант, трагічна доля» 85 років від дня народження (1935 – 1963) українського поета журнапіста правознавця.

     До  річниці від дня народження Василя Семеновича Стуса підготовлено  перегляд літератури «Той хто не боявся смерті» та відбулися голосні читання «Звертаюсь до народу мого».

      Життя і творчість Василя Стуса, одного з найвизначніших поетів ХХ століття, схоже на спалах - короткий і яскравий. Мистецька спадщина поета оригінальна, потужна, самобутня. 

Народився В. Стус напередодні величного Різдва, коли небо і земля, усі сили долучаються до творення добра, коли душа наповнюється світлими почуттями, в очікуванні справжнього дива. Народні звичаї увійшли у плоть і кров Василя Стуса, а разом із ними і пошана до землі, минулого, до України. 

Дитинство та юність майбутнього поета пройшли на Донбасі. Освіту здобув на філологічному факультеті Донецького педінституту й в аспірантурі Інституту літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР у Києві. Учителював, працював журналістом. За обвинуваченням у проведенні антирадянської агітації у своїх віршах і літературознавчих статтях був заарештований. Вирок: п'ять років таборів суворого режиму й три роки заслання. Це сталося у 1972 р. В 1980 В. Стуса заарештовують вдруге. Між звільненням і другим арештом минуло 8 місяців. Відбуваючи покарання, поет був висунутий на здобуття Нобелівської премії, проте, так і не дочекавшись її, помер у карцері суворого режиму.

Та навіть у найтяжчі хвилини життя він твердо вірив, що вернеться до народу своїм словом, що край його почує. Митець приходить до нас разом зі своїми творами щоразу, як ми цього бажаємо. Бо саме в поезії  він виразив себе найповніше і найсокровенніше.

           Недовгим було життя В. Симоненка. Воно, як блискавка, яскраво спалахнуло і швидко згасло. Але вічно житиме його поетичне слово, яскраво освітлюючи наші душі.

В день свого двадцятиріччя поет написав вірша, в якому (жартома чи всерйоз) визначив тривалість свого життя:

Не докорю ніколи й нікому,
Хіба на себе інколи позлюсь,
Що в двадцять літ в моєму серці втома.
Що в тридцять смерті в очі подивлюсь.

До тридцяти поет не дожив…Багато він міг ще створити, але не судилося. Тяжко хворий, поет тримав у руках рукописи наступної збірки поезій «Земне тяжіння». Помер В. Симоненко від невиліковної хвороби 14 грудня 1963 року.

«Тиша і грім» – єдина книга, що вийшла друком за життя поета. Вже після смерті його ім’я швидко оповилося підлими вигадками й злісними намовами. І тільки завдяки неймовірним зусиллям друзів вдалося опублікувати книги В. Симоненка: «Земне тяжіння» (1964), «Вино з троянд» (1965), «Поезії» (1966), «Избранная лирика» (1968), «Лебеді материнства» (1981), том вибраних поезій, дві книжечки для дітей.

Похований В. Симоненко у Черкасах. На гробі поета викарбувані слова з вірша «Лебеді материнства»:

«Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину».

В 1995р. В. Симоненку було присуджено посмертно Національну премію України ім. Т. Шевченка.

«Коляда до нас іде радість нам несе»

До столу в Святвечір сіда Україна,
Зібравши свій рід на честь Рождества,
Вітає колядками Божого Сина —
Малого Ісуса Христа!
Даруй нам, Ісусе, і щастя, і долю,             
Дай сили творити добро!
Здолати недолю, відстояти волю,
Відкинувши кривду і зло!
Нехай від яскині по всій Україні
Нам сяє Різдвяна зоря!
І, правдою сильні, в єднанні родиннім

Небесного славімо Царя!      

                                                      

Тихо на землю спустилось Різдво.

Хай принесе воно в дім твій добро,

Щастя і радість, багато любові,

Хай буде сила й відмінне здоров’я.

Нехай сім’я буде дружна й багата,

Достаток і сміх хай лунають у хаті.

Бог хай дарує щасливе життя.

З вірою в краще іди в майбуття!

      Вітаю з Різдвом Христовим! У цей світлий празник бажаю миру і добра, любові та щастя, благополуччя, успіху і міцного здоров’я. Нехай ангел-охоронець оберігає Вас і Ваших близьких від усіх негараздів, а в душі запанують віра, спокій і благодать. Зі світлим святом Різдва!

З наступаючим Новим роком!

Скоро Новий 2020 рік вступить в свої права.     Прийдешній рік, рік Пацюка. Згідно з астрологічним прогнозом, рік білого пацюка буде цікавим, насиченим, і найголовніше благополучним для всіх знаків зодіаку, і це вже не погано! 

Нехай він буде радісним і щасливим, повним надій і планів, сяючий успіхами і везінням, нехай збереже вірну дружбу, примножить багатство і нагородить міцним здоров’ям, творчим натхненням, оптимізмом і позитивом, щирою, взаємною любов’ю, нехай він повністю виправдовує Ваші очікування. 

                 З Новим роком 2020!

«Миколай іде до нас»

     Святий отче, Миколай!

Мою хату не минай!

Подаруй мені потіху

І торбину, повну сміху,

І здоров'я для родини,

Красну долю для Вкраїни!

Грудень – щедрий на свята місяць. З особливою любов’ю та нетерпінням зустрічають діти та дорослі День Святого Миколая Чудотворця. Історія цього свята має дуже давню, цікаву історію…

Усе життя єпископа Миколая – нескінченна низка благодіянь і чудес, поданих, стражденному людству; він допомагав усім християнам та в першу чергу тим, кого спіткало горе, на землі й на морі, виносячи з глибин морських на сушу тих, хто потопав, визволяючи з неволі полонених та доставляючи їх додому. Чудес його не злічити, як і неможливо їх докладно описати. Так він ходить і донині, дарує добрим людям подарунки, злим – різочки, як нагадування про помилки.

Тепер діти моляться до Святого Миколая, щоб допоміг їм бути добрими й щоб за те вони були нагороджені. Вони чекають у ніч з 18 на 19 грудня, щоб почути срібні дзвіночки на санчатах, якими їде до дітей Святий Миколай. Кажуть, що тоді радіє місяць на небі, посміхається, бо він знає, що в цю ніч всі радіють. І ті, що роблять подарунки, і ті, кому їх роблять. Бо найбільше щастя в житті – це робити добро!

      Хай кожне зимове свято приносить дітям радість, задоволення ,пізнання нового. Бажаємо усім читачам та їх родинам веселих свят, щастя, миру та здоров’я.

«Забуттю не підлягає»

День жалю... День скорботи, печалі

Запалив нашу пам’ять. Свічки –

Це ті душі, листочки опалі,                      

Хто став тінню в голодні роки.

Голодомор 1932-1933рр. – одна з найжахливіших сторінок у новітній історії українського народу. Роки Державної Незалежності  України стали часом складного усвідомлення причин перебігу та наслідків національної катастрофи українців. 

    28 листопада 2006 року Верховна Рада України визнала Голодомор 1932-1933рр. геноцидом українського народу.             

      Пам’ять людей про голодомор тривалий час каралась смертю. Важко було мовчати, але мовчали. Людську пам’ять було взято під конвой. На роки, на десятиліття... Страшне приневолене мовчання... Довго чекали, але дочекались коли ожила, проснулась людська пам’ять, розверзлись її глибини і заговорили вуста тисяч, мільйонів свідків трагедії, віддаленої від нас десятиліттями.

З нагоди відзначення пам’ятної для українського народу дати, в бібліотеці було проведено  виховні години для дітей, оформлено  тематичну виставку  "Забуттю не підлягає".», де були представлені художні твори та історичні факти про Голодомор 1932-1933рр.

   В цей день Cкорботи по всій країні проходить Всеукраїнська акція «Засвіти свічку», Українців закликають засвітити свічку у своїх домівках на знак скорботи.

Моя Україна встала з колін,

Вона подолає всі стіни.

І стане країною серед країн,

Відродиться під час руїни.

Всі разом - ми сила,єдина сім"я!

Всі разом - майбутнє держави!

Зберемо насіння з святого зерна,

Розв'яжем важливі всі справи.

    

         21 листопада  українці святкують День Гідності та Свободи, в цей день наша країна згадує патріотів-героїв, які загинули під час Революції Гідності.    

       У  бібліотеці  організовано  книжкову виставку «Майдан...З героями іде прощання!» на якій представлені видання, які висвітлюють героїчні події Майдану та патріотизм і мужність воїнів АТО.

     Проведено патріотично-інформаційну бесіду «Революція Гідності та Свободи» Під час бесіди велася  мова про революційні події та патріотів України, які не пошкодували свого життя заради Свободи. Герої не вмирають. 

 

«Козацькому роду –нема переводу»

         14 жовтня, на свято Покрови Пречистої Богородиці, в нашій державі відзначається День Українського козацтва. 

         З давніх-давен Богородиця є покровителькою українського козацтва й усіх українських збройних формувань. Запорожці, зокрема, мали на Січі церкву на честь Покрови Пресвятої Богородиці. В цей день в Україні відбувалася Велика рада, що обирала гетьмана, визначала, як козацтву жити далі. Тому символічно, що це свято, встановлене Указом Президента  припадає саме на цю дату. Свято Покрови Пречистої Богородиці з давніх часів зміцнювало в душах козаків надію на опіку і заступництво .

        В це осіннє свято згадуються всі загиблі та померлі козаки, воно служить днем подяки за Божі дари, за ті життєві блага, які козаки отримали за рік що минає.

   

В сучасній Україні цей день став державним святом – Днем Українського козацтва. Це свято встановлено за великі заслуги козацтва у ствердженні української державності та суттєвий внесок у сучасний процес державотворення. Саме до цієї дати в читальному залі  організована тематична книжково-інформаційна виставка «Козацькому роду нема переводу».  

 Матеріали виставки несуть в собі найцікавішу інформацію про українське козацтво минулих часів та козаків сьогодення: їхні прагнення,ідеї,почуття патріотизму.