«Чорна спадщина Чорнобиля»

 Мій біль, мій жаль, моя біда,

                    Моя ти пам'ять вічна.                       

Земля покинута й не та,

Отруєна й незвична…

       26 квітня 1986 року. Чорною та гіркою увійшла ця дата в історію людства. На благодатній  українській землі , сталася аварія, яку вважають найбільшою в світі техногенною і екологічною катастрофою. Чорнобильська трагедія…  

      Ось уже 33 роки ця невигойна рана ятрить українську землю. Дзвони Чорнобиля стукають в наші серця. Змушують нас зупинитись і озирнутись в той страшний 1986-й...

      Щоб згадати про трагедію віку, поглибити знання користувачів про неї, визначити негативний вплив аварії на стан навколишнього середовища та здоров'я населення, розповісти про ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС в бібліотеці  організовано перегляд літератури та переглянуто документальний фільм «Чорнобильська трагедія»

 

«Живи, Тарасе, рідний, поміж нас
І голос твій, і пензель твій, і Слово.»

Щовесни, коли тануть сніги
 І на рясті засяє веселка,
 Повні сил і живої снаги
 Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

   У ці березневі дні минає 205 - років від дня народження українського пророка,народного поета,художника,борця за ідеали справедливості та добра,за кращу долю України та українського народу - Тараса Григоровича Шевченка. Великий Кобзар став знаковою фігурою не лише української,а й світової літератури,здобувши право на безсмертя. Тому навіть через роки і віки прибуває джерело людської шани та поваги.

   В бібліотеці оформлена книжкова виставка « Заповіти Кобзаря звучать крізь століття». Виставка  призначена допомогти користувачам бібліотеки глибше усвідомити суспільну й художню цінність Шевченкового Слова, поглибити знання про його коротку, трагічну, але в той же  час і величну долю. З учнями 5класів та 11 класів проведено «Шевченківські читання» біля пам’ятника Кобзареві.  

 В дні перемог і в дні поразок,

 В щасливі дні і в дні сумні,

 Іду з дитинства до Тараса,

 Несу думки свої земні.

 Іду крізь свята, і крізь будні,

 Крізь глум юрби, і суєту.

 Ні, не в минуле, а в майбутнє,

 До тебе я, Тарасе, йду