ЦЕ ГОЛОКОСТ – ВСЬОГО ОДНЕ ЛИШ СЛОВО,

ТА ЙОГО СЕНС – ПЕКУЧИЙ БОЛІ ЖАР,

ВБИВАЛИ ВСІХ!.. СТАРОГО І МАЛОГО,

МАЛО ХТО ЖИТТЯ ПОРЯТУВАВ

     Для відзначення Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту обрали 27 січня. Саме цього дня у 1945 році війська першого Українського фронту звільнили один із найбільш нацистських таборів смерті — Аушвіц-Біркенау на території Польщі. За оцінками науковців, через нього пройшло 1,3 мільйона людей. Майже усі з них загинули. Зараз Аушвіц став символом нацистських злочинів.

    Голокост - одна з найстрашніших та найжорстокіших сторінок історії людства ХХ сторіччя. За офіційними даними було вбито близько 6 мільйонів євреїв, 2,5 мільйони на території колишнього Радянського Союзу (загалом в Україні). Як відомо, одразу після окупації України нацисти організували широку мережу гетто, а згодом почали масово знищувати єврейський народ. Один із наймасштабніших розстрілів був у Бабиному Яру в Києві під час Другої світової війни.

        Україна доєдналася до відзначення цієї дати тільки у 2012 році, попри те, що була однією з шести країн-ініціаторів прийняття основного документа. 

        Трагедія єврейського народу в роки Другої світової війни - це скорботний урок для всього людства, застереження про небезпеку расизму, ненависті й нетерпимості, який завжди нагадуватиме про страшні наслідки одержимої ідеології, яку сповідували прихильники фашизму. Через жахи гетто і нацистських таборів смерті пройшла безкінечна кількість чоловіків, жінок, дітей, і лише деяким з них вдалося вижити. Ті, хто лишилися в живих, самим своїм життям несуть нам найважливішу думку: про тріумф людського духу. Вони є живим підтвердженням того, що тиранія, навіть якщо вона виникає, ніколи не святкуватиме перемогу.

       У День скорботи та пам’яті ми схиляємо голови перед тими, чиї життя забрали страшні події тих часів та згадуємо українців, які всіма способами намагалися їм допомогти, і нерідко платили за це своїм життям. Приєднуємося до загальної печалі й прагнемо співчувати болю та втраті, ім’я якої Голокост. Її ніяк не заповнити. Вже не запобігти. Але вшанування цієї трагічної дати допоможе наступним покоління зберегти пам’ять про неї та не допустити у майбутньому актів геноциду. Будемо пам’ятати.

До цієї дати в бібліотеці представлено книжкову виставку та відбулося покладання квітів.