пʼятниця, 29 грудня 2017 р.


«З наступаючим Новим роком!»




Хай Новий рік у вишиванці
Розбудить вас щасливо вранці,
І принесе у вашу хату —
Усмішок й радощів багато.       
Розбудитьприспані надії,
Зерном і щатям вас засіє,
Зігріє миром і любов’ю
І подарує вам здоров’я!

 
    З  наступаючим Новим роком!
 З Наступаючим! - доносяться вітання ...Так наближається свято і все частіше звучать ці вітання: «З наступаючим Новим роком!» І в кожного з нас в душі оживає казка. Та давня-давня казка, нашого дитинства ,коли ти був маленьким і чекав  на прихід Діда Мороза. Чекав його з великим нетерпінням і великою надією, що довго не засинав, а сподівався хоч краєчком ока побачити його, сказати йому добре слово за подарунки, які на ранок будуть обов’язково під зеленою пахучою ялинкою...

      Проходять роки, а та давня казка залишається з нами на все життя. І будучи вже дорослими, ми так само чекаємо новорічного дива, яке повинно статися в цю чарівну і казкову ніч.  То ж хай у кожного з вас буде Новий рік щасливим і радісним, наповнений по самі вінця щастям і чарівною казкою. ..А новорічний  вірш запропонований вам,хай покращить вам настрій. То ж щасливого Нового року !
 
Бажаю вам щастя в Новому році
Бажаю вам щастя в Новому році,
Здоров’я, удачі на кожному кроці.
Щоб все, що задумалось вами, збулося,
Щоб радісно, світло усім вам жилося!
А мрія чарівна, щоб дійсністю стала,
Щоб кожна дитина у сні підростала.
Щоб кожне серденько любов’ю розквітло,
А кожна душа була чиста і світла!
Бажаю достатку і світлої долі,
Щоб гарний врожай виростав вам у полі.
Щоб був у нас хліб і до хліба було
І щастя у кожну родину зайшло.
На кожнім обличчі щоб усмішка квітла
І радість приходила щира і світла.
Щоб злагода й мир був у кожного в хаті
І всі ми були і щасливі, й багаті.
Бажаю всього, що найкраще у світі,
Щоб сонечком всі ви ходили зігріті.
І ласкою всі оповиті були.
І довго-предовго, щасливо жили.
Дозвольте мені всім-усім побажати
Щасливо і радісно рік зустрічати.
Повірити в мрію і вірити в казку
І мати весь рік: щастя, радість і ласку.
Хай щастя і радість цей рік принесе,
Щоб в ньому здійснилось найкраще усе!
Щоб діти здорові й сміливі зростали,
Щоб кращої долі усі ми діждали!

В бібліотеці оформлено ялинку з книжок та перегляд літератури «З Новим Роком!»
 
 
 

 
 
 

вівторок, 26 грудня 2017 р.


«Життя  присвячене пісні.»
До 140-річчя від дня народження Миколи Дмитровича Леонтовича.

Леонтович Микола Дмитрович диригент, педагог, збирач музичного фольклору, громадський діяч народився 13 грудня 1877 р. в с. Селевинцях Брацлавського повіту Подільської губернії в сім'ї сільського священика. Раннє дитинство пройшло у селі Шершнях Тиврівської волості Вінницького повіту. Початки музичної освіти Леонтович здобув у батька, який грав на віолончелі, скрипці, гітарі, був досить освіченою людиною, деякий час керував хором семінаристів. Мати, яка мала чудовий голос і любила співати, прищепила йому любов до української народної пісні. Брат Олександр і сестри Марія та Олена також з дитинства навчалися музики й стали співаками та музикантами.

У 1887 р. Леонтович вступив до Немирівської гімназії. 1888 р., через брак коштів на навчання, батько переводить його до Шаргородського початкового духовного училища, де вихованці утримувалися на повному пансіоні. В училищі він опанував нотний спів і міг вільно читати складні партії в церковних хорових творах.

Наступний етап – Кам’янець-Подільська духовна семінарія (1892–1899; у цьому, відомому на Поділлі, навчальному закладі вчилися і дід, і батько Леонтовича, а пізніше – молодший брат Олександр). У семінарії нерідко керував хором семінаристів, у виконанні якого вперше прозвучали його обробки пісень «Гандзя», «Ой чия ж то причина, що я бідна дівчина», а також серйозно займався опануванням гри на різних музичних інструментах – скрипці, флейті, фісгармонії, які поступово формували у нього бажання серйозно зайнятися музикою. 1898 р. Леонтович, закінчивши семінарію, вирішив працювати вчителем у сільській школі і водночас самотужки удосконалювати свою музичну освіту. У с. Чукові він організував самодіяльний симфонічний оркестр, який виконував українські мелодії та п'єси російських та українських композиторів.

У 1901 р. він видав першу збірку пісень. 1903 р. вийшла друга збірка подільських пісень з посвятою М. Лисенкові. У 1904-1905 роках, під час літніх канікул, Леонтович складає при Петербурзькій придворній капелі іспити на звання регента хору. Восени 1904 р. залишає Поділля і переїздить на Донбас, на станцію Гришине, де влаштовується викладачем співу та музики у місцевій залізничній школі. Під час революційних подій 1905 р. Леонтович організував хор робітників, який виступав на мітингах проти російського самодержавства. Діяльність Леонтовича привернула увагу поліції і він змушений був повернутися на Поділля, у місто Тульчин, де викладав музику і спів у Тульчинському єпархіальному жіночому училищі для дочок сільських священиків. З 1909 р. Леонтович навчається під керівництвом відомого теоретика музики Б. Яворського, якого він періодично відвідує у Москві та Києві. У той час створив багато хорових обробок, зокрема, славнозвісний «Щедрик», а також: «Піють півні», «Мала мати одну дочку», «Дударик», «Ой зійшла зоря» та ін. У Тульчині знайомиться з композитором Кирилом Стеценком. 1916 р. разом з хором Київського університету виконує свою обробку «Щедрика», яка принесла йому великий успіх у київської публіки.

Із встановленням Української Народної Республіки Леонтович переїздить з Тульчина до Києва, де починає активну діяльність, як диригент і композитор. Ряд його творів включили до свого репертуару професійні та самодіяльні колективи України. На одному з концертів великий успіх мала «Легенда» Миколи Вороного в обробці Леонтовича. Після приходу більшовиків, Леонтович працює деякий час у музичному комітеті при Народному комісаріаті освіти, викладає у Музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка, разом з композитором і диригентом Г. Верьовкою працює у Народній консерваторії, на курсах дошкільного виховання, організовує кілька хорових гуртків. Під час захоплення Києва 31 серпня 1919 р. денікінцями, які почали переслідувати українську інтелігенцію й шукали Леонтовича, щоб його заарештувати, змушений тікати до Тульчина. Засновує першу в Тульчині музичну школу. 1919-1920 рр. працює над першим великим симфонічним твором – народно-фантастичною оперою «На русалчин Великдень» за однойменною казкою Б. Грінченка. Восени 1920 р. в Тульчині відбулися гастролі хорової капели під керівництвом К. Стеценка та П. Тичини, як другого диригента. Під час концертів капели виконувалися твори Леонтовича.
В останні місяці життя Леонтович закінчував оперу «На русалчин Великдень». У ніч з 22 на 23 січня 1921 р. композитор перебував у свого батька у селі Марківка Гайсинського повіту, де був убитий невідомим, який напросився в хату переночувати.
        В Канаді й Америці його називають українським Бахом, маючи на увазі особливості його музики, і його в історії української культури. Ім’я Леонтовича занесено ЮНЕСКО в 1977році до списку найвизначніших людей світу. Він до речі єдиний представник Вінниччини удостоєний такої високої нагороди.
 
Творчу спадщину композитора складають близько 200 художніх обробок для хору українських народних пісень. В його композиторському доробку чимало самостійних музичних творів хорових, оркестрових, оперних.
           До золотого фонду нашої культури увійшли і його хорові духовні твори, написані на основі біблійних сюжетів. Усе своє життя він віддав великій справі естетичного виховання дітей і дорослих. Тому цілком справедливо, що його ім’я ставлять поруч з іменами Котляревського, Шевченка, Франка й інших корифеїв національної культури.
         В бібліотеці представлено перегляд літератури «Акорди пісні чарівної» переглянуто з учнями відео-презентацію «Микола Дмитрович Леонтович» та бібліотекар презентувала книгу Н.Топської «Подільський Орфей».




середа, 20 грудня 2017 р.


         
 
«Біла казка зими»
 
            
       Ось і прийшла чаклунка - зима зі своїми холодними чарами. Накриває весь світ широкими білими крильми і зачаровує, робить його казковим і неповторним, білим-білим...

Хто  з нас не дивувався першою сніжинкою, казкової форми і краси! Хто не радів першому снігові, який прикрашає весь навколишній світ своїм неповторним дивом! 
 
         Хто не захоплювався морозному ранкові, коли все вкрите срібним пухнастим інеєм! Зима по - своєму красива і чарівна, такого більше ніколи не побачиш, лише зимою. Взимку ми живем у чарівній і неповторній казці. А казка всюди... Куди не подивись всюди…

А за вікном пухнастий сніг літає,
Доріжки покриває, мов пушком.
Легесенько у сутінках кружляє          
Над полем, лугом, лісом і садком.
І так красиво, ніжно і казково,         
Що хочеться дивитись без кінця.
А на душі так легко і чудово,
І теплотою повняться серця.
А сніг летить, таке чарівне диво!
Й душа летить назустріч в небеса…  
Закохуватись в пору цю властиво,
Бо ж всюди спокій, радість і краса.


 
 

 

 

субота, 16 грудня 2017 р.

«Святий Миколай, до нас в гості завітай!»
Миколаю, Микалаю!                      
Всі на тебе ми чекаєм!      
Приходи у кожен дім,
Щоб добробут був у нім!  
      Найдивовижніша і най-найдовша ніч з 18 на 19 грудня. Найдивовижніша, бо всі і дорослі і малі чекають якогось дива. А найдовша, тому що дитяче серденько не може дочекатися коли прийде Святий Миколай! Дітки стараються бути слухняними та чемними. 
      День Святого Миколая - це веселе народне свято. І кожна дитина дуже чекає на цей день. Бо Миколай піклується про дітей, та направляє їх на праведну дорогу. Святий Миколай скрізь чинив тільки добро і людей навчав робити так само. За це Бог дав йому сили творити добрі дива. У цьому  ви самі переконаєтесь коли настане та чарівна ніч…

Легенда про Святого Миколая
     Коли помер Миколай і душа його стала перед Господнім престолом, Господь запитав:
-Чого бажаєш, мій Миколаю, в нагороду за добре життя на землі?
- Нічого не бажаю,-відповів Миколай,-тільки дозволь мені, Боже, сходити час від часу з неба на землю й відвідувати дітей.
Усміхнувся ласкаво Господь  і сказав:
- Знав я яке буде твоє прохання. Отож щороку в день своїх іменин зможеш сходити на землю.
І від того часу кожного року в день своїх іменин, а саме 19 грудня святий Миколай ходить по землі і розносить дітям дарунки.
 На передодні свята в бібліотеці було оформлена перегляд літератури «Ой хто, хто Миколая любить». Огляд літератури провела завідуюча бібліотекою М.Носулько .







неділя, 10 грудня 2017 р.


10 грудня – Міжнародний День захисту прав людини
«Порушувати закон- це все одно,                   
Що рубати сук на якому ми сидимо!»           
В.О.Сухомлинський

      Це свято було засноване 4 грудня 1950 року на засіданні Генеральної Асамблеї ООН. Двома роками раніше ООН ухвалила Загальну декларацію прав людини, яка стала першим міжнародним документом, в якому були чітко сформульовані положення про права людини.
     Головна мета свята — торжество в усьому світі понять свободи, безпеки й чесності людей по відношенню одне до одного. Одним із аспектів всебічного розвитку особистості є висока правова культура. Із усього різноманіття знань, що їх людина набуває у повсякденному житті, їй найбільше будуть потрібні правові знання.
       До цієї дати в бібліотеці оформлено книжкову виставку «Правила і закони в суспільстві і твоєму житті» та перегляд матеріалів по правовому вихованню «Ти і закон» Ведеться папка – накопичувач «Робота по правовому вихованню»,де зібрано багато цікавих матеріалів.     

 


субота, 25 листопада 2017 р.

«Душа як свічка тане й догоря…»
День вшанування пам'яті жертв Голодомору.
Згадайте нас – бо ми ж колись жили,        
Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,       
Щоб голоду не знали люди вічно
                  Н.Віноградська
                   Голодомор 1932-1933рр. – одна з найжахливіших сторінок у новітній історії українського народу. Роки Державної Незалежності  України стали часом складного усвідомлення причин перебігу та наслідків національної катастрофи українців. 
             28 листопада 2006 року Верховна Рада України визнала Голодомор 1932-1933рр. геноцидом українського народу.
              Сколихнулась Україна від Cкорботи і жалю. Приспустилися від чорного болю жалобних стрічок Державні прапори. В бібліотеці в пам’ять про тих, хто загинув від голодомору, проведено урок історії «Минуле стукає в наші серця», де розповіли присутнім про жахливі події минулого. Також організовано перегляд літератури «Душа як свічка тане й догоря», де були представлені художні твори та історичні факти про Голодомор 1932-1933рр.




В цей день Cкорботи по всій країні проходить Всеукраїнська акція «Засвіти свічку», Українців закликають засвітити свічку у своїх домівках на знак скорботи.

На підвіконні палахтить
Скорботи полумя священне -
То свічка памяті горить                   
За всіх безвинно убієнних.

середа, 22 листопада 2017 р.


Україна країна - гідності і свободи.

А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..  
Й заплакав Бог,побачивши загін:
Спереду — сотник ,молодий,вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло.
Як крила ангела, злітаючи назад
Небесна сотня в вирій полетіла…
 Л. Максимлюк
        День гідності та Свободи – свято в Україні, що відзначається 21 листопада. Свято встановлено на честь початку в цей день двох доленосних подій в українській історії: Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року.
     21 листопада - це той день для українців, коли ми зробили свідомий вибір, коли перебороли у собі страх. Країна продовжує зазнавати фундаментальних змін, бо весь цей час продовжується процес невтомного творення нових інституцій, нових змін в українському суспільстві.
      В бібліотеці оформлено тематичну поличку до дня Гідності та Свободи «Майдан це стан душі і поклик серця»  та проведено бесіду «Памяті Небесної сотні ».

 
       Щиро вітаємо з Днем Гідності і Свободи! Бажаємо мирного неба, родинної злагоди, віри в щасливе майбутнє України!

Слава Україні!

Героям Слава!